Дослідження відносних деформацій міжуламкового регенерату в моделях різних варіантів остеосинтезу кісток гомілки з переломами в середній третині у дітей з недосконалим остогенезом та незавершеним ростом
Недосконалий остеогенез - це генетична патологія, яка призводить до порушення процесів формування колагенових волокон, утворення кісткового матриксу та його мінералізації і, як наслідок, до формування кісткової тканини з низькими міцністними властивостями. Найперспективнішим засобом стабілізації фра...
Saved in:
| Main Authors: | , , , , |
|---|---|
| Format: | Article |
| Language: | English |
| Published: |
Group of Companies Med Expert, LLC, Kyev, Ukraine
2024-03-01
|
| Series: | Хірургія дитячого віку |
| Subjects: | |
| Online Access: | http://psu.med-expert.com.ua/article/view/304367 |
| Tags: |
Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
|
| Summary: | Недосконалий остеогенез - це генетична патологія, яка призводить до порушення процесів формування колагенових волокон, утворення кісткового матриксу та його мінералізації і, як наслідок, до формування кісткової тканини з низькими міцністними властивостями. Найперспективнішим засобом стабілізації фрагментів кісток за такої умови є інтрамедулярні фіксатори різних конструкцій.
Мета: дослідити величини відносних деформацій міжуламкового регенерату під впливом різних видів навантажень у моделях гомілки з переломами обох кісток у середній третині та їхнього остеосинтезу з використанням інтрамедулярних стрижнів різних конструкцій у дітей із недосконалим остеогенезом та незавершеним ростом.
Матеріали та методи. Виконано математичне моделювання варіантів остеосинтезу кісток гомілки з переломом у середній третині в дітей із недосконалим остеогенезом. Змодельовано 2 варіанти остеосинтезу великогомілкової кістки: стрижень без ротаційної стабільності; стрижень із ротаційною стабільністю. Остеосинтез малогомілкової кістки у всіх варіантах не змодельовано. Вивчено напружено-деформований стан моделі під впливом вертикального стискаючого, згинаючого та крутного навантажень, а також величини відносних деформацій міжуламкового регенерату.
Результати. "Зростаючий" інтрамедулярний стрижень із ротаційною стабільністю має суттєві переваги саме при навантаженнях на кручення. Наявність ротаційної стабільності дає змогу забезпечити вдвічі нижчі величини відносних деформацій міжуламкових регенератів у порівнянні з остеосинтезом ротаційно нестабільним стрижнем. При навантаженнях на стиск та згин обидва стрижні показали практично однакові результати відносних деформацій кісткових регенератів. Високі показники деформацій міжуламкових регенератів великогомілкових кісток обумовлені відсутністю повздовжньої осьової стабільності обох стрижнів, що є основою саме для можливості збільшення їхньої довжини у процесі росту пацієнта.
Висновки. Використання остеосинтезу інтрамедулярними стрижнями, що зростають під час лікування переломів великогомілкової кістки в пацієнтів із недосконалим остеогенезом, не забезпечує достатнього рівня стабільності фіксації фрагментів кісток при навантаженнях на стиск та згин, що призводить до найбільших деформацій кісткових регенератів. Стрижень із ротаційною стабільністю надає переваги при спротиві навантаження на кручення, що визначається вдвічі нижчими показниками відносних деформацій міжуламкових регенератів.
Автори заявляють про відсутність конфлікту інтересів. |
|---|---|
| ISSN: | 2304-0041 2521-1358 |