Участь незалежного члена наглядової ради (ради директорів) в корпоративному управлінні: порівняльно-правове дослідження
В статті аналізується інститут незалежного члена (незалежного невиконавчого директора) наглядової ради (ради директорів) акціонерного товариства в США, Великобританії та Китаї. Робиться висновок про те, що корпоративне право Великобританії не містить чітких критеріїв диференціації невиконавчих в...
Saved in:
| Main Author: | |
|---|---|
| Format: | Article |
| Language: | English |
| Published: |
Uzhhorod National University
2024-12-01
|
| Series: | Аналітично-порівняльне правознавство |
| Subjects: | |
| Online Access: | http://journal-app.uzhnu.edu.ua/article/view/317006 |
| Tags: |
Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
|
| Summary: | В статті аналізується інститут незалежного члена (незалежного невиконавчого директора) наглядової ради (ради директорів) акціонерного товариства в США, Великобританії та Китаї.
Робиться висновок про те, що корпоративне право Великобританії не містить чітких критеріїв диференціації невиконавчих від виконавчих директорів. Тому незалежні невиконавчі директори мають ті самі обов’язки та несуть юридичну відповідальність, що й виконавчі члени ради правління. На них поширюються обов’язки директорів, які містяться в Законі про компанії. Британське законодавство підкреслює незалежність невиконавчого директора від компанії та її керівництва, а не залежність невиконавчого директора від акціонерів.
В статті систематизується сукупність правових актів, які є джерелами правового регулювання інституту незалежного невиконавчого директора ради директорів в США, а саме: 1) стандарти лістингу фондових бірж (Нью-Йоркська фондова біржа, і Nasdaq); 2) нормативні акти Комісії з цінних паперів і бірж (Securities and Exchange Commission); 3) закони штату, де зареєстроване АТ.
Приділяється увага правовому регулюванню в Китаї. Авторка відзначає, що існуюча система регулювання правового становища незалежного директора фактично не виконує тих функцій, які покладені на незалежного директора. Система корпоративного управління Китаю повинна бути спрямована на обмеження влади менеджменту та кращий захист інтересів міноритарних акціонерів. Однак його роль не виконується належним чином, оскільки китайські компанії, зареєстровані на біржі, зазвичай контролюються одним мажоритарним акціонером.
Автор робить висновок в світовій практиці поширилися два типи незалежних директорів: американський, у відповідності з яким в корпоративному праві в імперативному порядку закріплюється посада незалежного директора; англійський, у відповідності з яким норми стосовно незалежного директора носять рекомендаційний характер з урахуванням принципу «дотримуйся або поясни».
Підсумовується, що в праві досліджуваних країн відсутні єдині критерії поняття незалежності, так само як і перелік вимог, що ставляться до незалежних виконавчих директорів. Таким чином, незалежність незалежного директора залишається суб’єктивною категорією, а критерії оцінки формуються, виходячи з соціально-економічних умов країни.
|
|---|---|
| ISSN: | 2788-6018 |