Терміни «кримінально протиправна діяльність» та «злочинна діяльність»: актуальні питання тлумачення і практики застосовування
У статті здійснено системний аналіз термінів «кримінально протиправна діяльність» та «злочинна діяльність», що використовуються в Кримінальному кодексі України. Зазначено, що обидва поняття, попри їхнє широке нормативне застосування, залишаються законодавчо невизначеними, що створює ризики неоднозн...
Saved in:
| Main Authors: | , |
|---|---|
| Format: | Article |
| Language: | English |
| Published: |
State Higher Educational Establishment «Uzhhorod National University».
2025-08-01
|
| Series: | Науковий вісник Ужгородського національного університету. Серія Право |
| Subjects: | |
| Online Access: | http://visnyk-pravo.uzhnu.edu.ua/article/view/336643 |
| Tags: |
Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
|
| Summary: | У статті здійснено системний аналіз термінів «кримінально протиправна діяльність» та «злочинна діяльність», що використовуються в Кримінальному кодексі України. Зазначено, що обидва поняття, попри їхнє широке нормативне застосування, залишаються законодавчо невизначеними, що створює ризики неоднозначного тлумачення та ускладнює правозастосовну практику. Доведено, що термін «кримінально протиправний» за змістом є ширшим за «злочинний», оскільки охоплює як злочини, так і кримінальні проступки. Водночас аналіз законодавства свідчить про термінологічну неузгодженість у їхньому вживанні.
Установлено, що поняття «кримінально протиправна діяльність» і «злочинна діяльність» функціонують як наскрізні правові категорії, застосування яких варіюється залежно від суб’єкта: окрема особа, організована група або злочинна організація. Аналіз положень Кримінального кодексу України (статті 27, 28, 43, 66, 255-1 тощо) дав змогу виокремити характерні риси зазначених понять, зокрема: умисний характер; охоплення одного або кількох завершених чи незавершених деліктів; можливість їх вчинення як шляхом дії, так і бездіяльності; визначеність або невизначеність об’єкта посягання.
Окрему увагу приділено аналізу судової практики, пов’язаної із застосуванням ст. 255-1 Кримінального кодексу України щодо злочинного впливу, в якій термін «злочинна діяльність» розглядається як об’єкт впливу. Виявлено різні підходи судів до питання преюдиційності та з’ясування умислу суб’єкта щодо спрямованості на злочинну діяльність. Аргументовано, що чинна редакція статті 255-1 допускає певне відхилення від загального принципу суб’єктивного ставлення до вини, однак встановлення конкретних дій, які утворюють зміст злочинного впливу, залишається обов’язковою умовою.
|
|---|---|
| ISSN: | 2307-3322 2664-6153 |