Законодавство Великого князівства Литовського, Руського і Жемайтійського як джерело правового регулювання обігу зброї на теренах України
Стаття присвячена дослідженню законодавства Великого князівства Литовського, Руського і Жемайтійського як джерела правового регулювання обігу зброї на теренах України. Наголошено на спадковості правових традицій об’єднаного князівства саме від Русі, що виражається у використанні Руської правди як о...
Saved in:
| Main Author: | |
|---|---|
| Format: | Article |
| Language: | English |
| Published: |
State Higher Educational Establishment «Uzhhorod National University».
2025-07-01
|
| Series: | Науковий вісник Ужгородського національного університету. Серія Право |
| Subjects: | |
| Online Access: | http://visnyk-pravo.uzhnu.edu.ua/article/view/335384 |
| Tags: |
Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
|
| Summary: | Стаття присвячена дослідженню законодавства Великого князівства Литовського, Руського і Жемайтійського як джерела правового регулювання обігу зброї на теренах України. Наголошено на спадковості правових традицій об’єднаного князівства саме від Русі, що виражається у використанні Руської правди як основного нормативно-правового документа аж до прийняття першого Статуту Великого князівства Литовського, Руського і Жемайтійського у 1529 році. Враховуючи те, що цілий розділ Руської Правди присвячений регулюванню суспільних відносин, пов’язаних зі зброєю, автор вважає це свідченням вагомості потреби їх правового унормування. Наголошено, що виробництво зброї регулювалося маґдебурзьким правом як реміснича галузь й не підлягало спеціальному ліцензуванню. Відзначено, що німецьке міське право значно стимулювало поширення новітніх технологій у виробництві зброї, в тому числі через сприяння міграції майстрів із західної Європи.
В роботі взято до уваги Перший і Другий Статути князівства Литовського, Руського і Жемайтійського (далі – Статути ВКЛ), які регулювали обіг зброї в цивільній, кримінальній і трудовій галузях права. Динаміка змін в положеннях між І і ІІ Статутами ВКЛ в частині організації оборони стосувалася в першу чергу зміни видів зброї, яку необхідно було мати тим, хто призивався на виконання військової служби. Виявлено законодавчі особливості Статутів ВКЛ в частині спадкування зброї. Встановлено, що Статути ВКЛ містять прямі норми, які стосуються права приносити зброю в суди, встановлювали покарання за злочини, вчинені із застосуванням зброї. Досліджено особливості норм права, якими визначалась оплата праці зброярів, виявлено їх динаміку між І і ІІ Статутами ВКЛ. Здійснено загальний порівняльний аналіз розвитку правового регулювання обігу зброї ІІІ Статутом ВКЛ.
На підставі дослідження зазначених пам’яток права встановлено, що норми права, які б прямо забороняли володіння зброєю в період входження українських територій до складу Великого князівства Литовського, Руського і Жемайтійського відсутні, окрім випадків, що стосуються володіння зброєю недієздатними особами. Зроблено висновки, що законодавство ВКЛ, як і сучасне національне законодавство України, регулювало суспільні відносини, пов’язані з обігом зброї.
|
|---|---|
| ISSN: | 2307-3322 2664-6153 |